loading...
Новости

Дбаємо не лише про себе, а й про інші народи

Представники інтелектуальної еліти зібралися в "Сяйві" за круглим столом під гаслом "За національні права"

Українська демократія завжди з прихильністю ставилася до розвитку духовності й прав різних народів. Це особливо чітко проявилося в діяльності Української Центральної Ради, яка 100 років тому підтримала народи Російської імперії в боротьбі за їхні права і свободи.
«Український народ як 100 років тому, так і тепер думає не тільки про себе, а й про клопоти та турботи своїх сусідів. Століття тому цю тему підказали кримські татари, які з літа 1917 року приїжджали до Києва і просили Українську Центральну Раду, щоб при плануванні територіальної автономії вони врахували, що і кримські татари хочуть власну автономію. І Центральна Рада пішла їм назустріч. І ми знаємо, що їх автономія прописана у Третьому Універсалі». Такими історичними фактами розпочав вступне слово Володимир Сергійчук, голова правління Українсько-турецького культурного центру «Сяйво» на круглому столі «За національні права». Він наголосив, що Центральна Рада думала не лише про кримських татар, а й про поляків, росіян, німців, євреїв та інші народи, які проживали на території України.

 

«Українська Центральна Рада як представницький орган нашого народу була справді інтернаціональною інституцією. І одним із таких проявів, я вважаю, — скликаний за її ініціативи у Києві у вересні 1917 року з’їзд народів Росії, який увійшов в історію як з’їзд поневолених народів. Уже тоді стало зрозуміло, як роз’яснять це так звані демократи із Петрограда. Стало зрозуміло, що російська демократія закінчується там, де починається українське питання. Київ виступав промоутером національно-визвольних рухів усіх народів. І Центральна Рада вирішила із нацменшинами порадитися: як бути далі, як жити у федеративній демократичній республіці?», — розповів В. Сергійчук і зауважив, що як 100 років тому, так і сьогодні Україна залишається авангардною країною національних визвольних рухів тих народів, які хочуть мати свої права та розвивати культуру.

«З’їзд поневолених народів — це визначна подія, яка наголошує, що Україна завжди виступала ініціатором рівності в царській самодержавній Росії, — акцентував увагу під час обговорення народний депутат України Олег Барна. — Але коли ми дивимося на історію Росії, незалежно від соціально-політичного устрою (чи царська самодержавність, чи Радянський Союз, чи навіть теперішній режим Путіна), завжди там ключовий момент — шовінізм, який ставав загрозою незалежності країні, що розташовується біля них. І навіть у будь-яких умовах нібито дружніх відносин завжди самодержавство Росії мало за пазухою камінь майбутнього поневолення».

Міністр закордонних справ Володимир Огризко (2007-2009 рр.) переконаний: «Головний урок того з’їзду, який ініціювала Україна, — ми справді толерантна, європейська нація». «Навіть за тих дуже складних часів, коли власне Росія розвалювалася, українці показали, що вони хочуть жити з іншими сусідами у цивілізованих формах співіснування. Тому ця тяглість нашої європейськості для нас є дуже великою цінністю, яку ми повинні берегти, примножувати та не боятися про це говорити», — резюмував В. Огризко.

«Коли ми говоримо про об’єднання різних етнічних спільнот, про їхні спільні дії в межах національного простору, ми повинні розуміти, що маємо говорити не лише про національні права, а й про національні обов’язки. Тільки тоді, коли буде усвідомлено, що кожна людина, зберігаючи свої почуття вдячності до історичної батьківщини, має бути лояльною до тієї держави, де вона мешкає. Вона повинна жити життям цієї держави, її розвитком», — зазначив у виступі заступник директора з наукової роботи Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Олександр Майборода. Він наголосив, що у час, коли в нашому суспільстві можна спостерігати деякий егоїзм нацменшин, які не розуміють важливості тієї боротьби, яку веде Україна, наше завдання — захистити свою ідентичність. За його словами, це буде основна запорука збереження державності, яка і стане захисною оболонкою не тільки для української нації, а й для етнічних угруповань.

Активно долучилися до розмови, зокрема, й посли України Ігор Турянський, Володимир Чорний, Олександр Цвітков, декан факультету політології і права НПУ ім. М. Драгоманова Богдан Андрусишин та народний депутат України Оксана Білозір.

Організатори заходу — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, Національна академія педагогічних наук України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та Українсько-турецький культурний центр «Сяйво».

Газета Верховної Ради «Голос України»

Юлія КІНЗЕРСЬКА.

Теги
Показать полный текст
loading...

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Close